Bиникнeння нeoбxiднocтi i фopмyвaння пepeдумoв для публiчнoгo xapaктepy упpaвлiння бyлo зумoвлeнo уciм пoпepeднiм пepioдoм poзвитку упpaвлiнcькoï cиcтeми, aктуaльнoю вiдпoвiддю нa нaзpiлу пoтpeбу ïï peфopмувaння. Зa cвoєю внутpiшньoю cуттю публiчнe упpaвлiння є якicнo iншoю cиcтeмoю, щo вимaгaє пpинципoвo нoвиx пiдxoдiв дo мexaнiзмiв тa iнcтpумeнтiв ïï функцioнувaння з мeтoю зaбeзпeчeння динaмiчнoгo пocтупoвoгo poзвитку.

Розвиток місцевого самоврядування в Україні актуалізує необхідність більш активного залучення до вирішення питань місцевого значення членів територіальної громади. На конституційному рівні передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через різні форми безпосередньої демократії, зокрема, місцевий референдум. Водночас в Україні не забезпечено належну реалізацію цього права, оскільки Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» містить лише норми загального характеру стосовно можливості проведення місцевих референдумів (визначення та предмет місцевого референдуму), закріплюючи у ч. 5 ст. 7 положення про те, що порядок призначення і проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми. Відсутність такого закону унеможливлює реалізацію права громадян України на народне волевиявлення через місцевий референдум, що суперечить сталій практиці та сучасним тенденціям розвитку місцевої референдної демократії в країнах Європейського Союзу.

У більшості країн світу докорінна модернізація та реформування публічної служби була розпочата ще у 70 – 80-ті роки. ХХ ст. На сьогодні ці процеси дали змогу позитивно вплинути на показники ефективності роботи державного сектору, побудувати професійну та якісну публічну службу. В умовах здійснення адміністративної реформи в Україні доцільно проаналізувати досвід роботи країн ЄС з кадрами публічної служби.

Процес європейської інтеграції України, в основі якого лежить курс на вступ до Європейського Союзу, впливає на різноманітні напрями публічної політики, в тому числі й на молодіжний сектор нашої країни. На сучасному етапі обидва партнери накопичили певний досвід стратегічного планування у молодіжній сфері, визначення пріоритетних напрямів діяльності публічного сектору. Нині існує можливість провести порівняльний аналіз стратегічних напрямів молодіжної політики ЄС та України на основі сучасних документів, які ухвалено з доволі невеликим часовим розривом, що забезпечило обґрунтованість запропонованого дослідження, в центрі якого лежить питання про бачення змісту та перспектив молодіжної політики як наднаціонального утворення, так й його потенційного учасника. Незважаючи на те, що в Угоді про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, висвітлення молодіжної проблематики не містило зобов’язань для української сторони щодо виконання певних документів партнерів по угоді, актуальним є завдання узгодження підходів у молодіжному секторі.