Визначальною умовою державної політики країн з найбільш прискореними темпами розвитку і високим рівнем життя стає пошук усе нових шляхів підвищення ефективності та додаткових резервів. Засновник англійської класичної політичної економії В. Петті ще в ХVІІ ст. підкреслював, що «цінність основної маси людей, як і землі, дорівнює двадцятикратному річному доходу, який вони приносять». Безумовно пов’язуючи рівень вкладів у людський капітал з рівнем розвитку виробництва, економіки, політичної системи та якістю життя в цілому, провідні країни світу невпинно нарощують темпи розвитку інвестицій саме у «людський капітал», доводячи його на перших порах від 2 – 3 % до 15 %, а згодом і до 20 % від валового національного продукту.