Проблема охорони навколишнього середовища України має найважливіше значення. Гірничодобувні підприємства завдають значний екологічний, соціальний і економічний вплив на економіку та навколишнє середовище, так як є потужними джерелами забруднення навколишнього середовища. При підземній розробці вугільних родовищ основними факторами, суттєво погіршуючими екологічний стан вугледобувних регіонів, є такі фактори як: підробка земної поверхні, видача з шахт значних обсягів породи, забруднення водних і повітряних басейнів.

Видобуток нерудних корисних копалин для виготовлення будівельних матеріалів, фарфорово-фаянсових та керамічних виробів в Україні займає вагоме місце серед іншої природної мінеральної сировини, яку розробляють на вітчизняних родовищах. Особливу важливість серед них мають тверді (скельні) нерудні корисні копалини. Зазначені родовища гранітів, піщаника, базальтів, вапняків приурочені до Українського кристалічного щита Донецької височини та гірських районів. Їх розробка ведеться виключно відкритим способом.

Вугледобувні підприємства завдають значного впливу на компоненти навколишнього середовища шляхом утворення великої кількості забруднюючих речовин, що потрапляють у повітряне та водне середовище, а також порушення земель та накопичення відходів. Особливо актуальною є проблема шахтних вод, що виникає від початку діяльності гірничого підприємства. Шахтна вода, маючи різні показники хімічного складу й агресивні властивості, негативно впливає на техніку, яку використовують у ході добування, і на навколишнє середовище.

Золошлакові відходи утворюються при спалюванні твердого палива в топках теплових електростанцій при температурі 1200–1700 °С, являючи собою золу і шлак, які змішуючись пнемотранспортом подаються на золовідвали. На території України нараховується 25 потужних теплоелектростанцій (ТЕС) та значна кількість котелень, теплоцентралей і інших підприємств цієї галузі. Протягом року вони продукують близько 30 млн. т золошлакових відходів, котрі складають для країни значну екологічну проблему, у світі щорічно утворюється близько 700 млн. т золошлакових відходів.

Екологічні та економічні проблеми, що виникають при використанні корисних копалин, також вимагають розробки і впровадження нових ефективних технологій переробки відходів гірничого виробництва. Наприклад, в Україні на приблизно 60 вугільних збагачувальних фабриках тисячі тонн техногенних відходів десятиліттями зібралися в шламонакопичувачах, що збільшує кількість втрачених для сільського господарства земель.

Золошлакові відходи теплових електростанції є джерелом негативного впливу практично на всі компоненти навколишнього середовища. При цьому, вони містять значну кількість корисних компонентів і можуть розглядатися як джерело додаткових сировинних ресурсів. На Чернігівській ТЕЦ спалювання вугілля відбувається за температури 1300-1600°С. При згорянні органічної частини вугілля утворюються леткі з'єднання у вигляді диму та пари, а негорюча мінеральна частина палива виділяється у вигляді твердих осередкових залишків, утворюючи пилоподібну масу (золу), а також шматкові шлаки.

Питання стійкості відвалів відіграє важливу, як економічну так і безпекову, роль при проєктувані і подальшій експлуатації родовищ корисних копалин відкритим способом. Методи аналізу стійкості відвалів передбачають вивчення інженерно-геологічної будови площадки на якій буде відбуватися будівництво відвалу, гідрогеологічних умов площадки, визначення максимально можливої висоти відвалу яка задовольняє регламентованому для даної споруди коефіцієнту запасу стійкості.

Сьогодні ПРАТ «Полтавський ГЗК» входить до числа найбільших світових виробників залізорудних окатишів і є одним з найбільш високомеханізованих і автоматизованих, сучасних підприємств гірничо-металургійного комплексу України. Ведення буровибухових робіт – невід'ємна частина технологічного процесу видобутку корисних копалин в умовах подальшої розробки кар’єру Полтавського ГЗК. Саме від проведення вибухових робіт у кар'єрі залежать кількісні, якісні й вартісні показники сировини, що надходить на подальший технологічний перерозподіл, а також собівартість і якість готової продукції.

Розбудова інфраструктури України пов’язана з потребою в корисних копалинах і продуктів із них. Позаяк більшість галузей економіки та промисловости України прямо чи опосередковано пов’язані з гірничовидобувним комплексом, функціонування якого ґрунтується на мінерально-сировинній базі, важливо знати які саме корисні копалини наявні на території України і яка їх частка в об’ємі світових запасів, які ресурси наявні в достатній кількості, які в надлишковій, в яких є нестача.

Умови розробки родовища визначаються потужністю корисної копалини, глибиною її залягання, гідрогеологічними умовами, фізико-механічними властивостями корисних копалин і покривних порід. Гірничотехнічні умови експлуатації Розівської ділянки Кучеровоярського родовища вогнетривких глин визначаються технологічними властивостями корисної копалини та положенням ділянки в рельєфі.