Нова редакція Закону України «Про державну службу» закріплює компетентнісний підхід в якості основи формування та розвитку кадрового потенціалу державної служби в Україні. Реалізація цього підходу дозволяє підвищити ефективність та результативність надання адміністративних послуг органами державної влади.

Як відомо, «вікном Овертона» (або «вікном дискурсу») прийнято називати концептуальну модель, яка унаочнює межі припустимого спектру думок, що містяться в публічних висловленнях. Для оцінки ідей запропонована шкала: немислимі, радикальні, прийнятні, раціональні, стандартні, діюча норма. Очевидно, що наведена градація може бути застосована як для укладання «синхронного плану» уявлень, вируючих у дискурсі, так і в діахронічному вимірі, при просуванні певної ідеї чи дослідженні її еволюції. Оскільки переважна більшість елементів дискурсу посідає проміжне місце між ідеями і явищами реальності, виникає спокуса відстежити, як саме реалізується трикутник «ідея-слово-явище (процес)». Наприклад, стосовно словосполучення «статус публічного службовця».

Події революції Гідності та після неї по новому наповнили реальним змістом значення проявів явища патріотизму у визначальні періоди історії, тому повне та комплексне розуміння цього явища є запорукою вдалої реакції на виклики сучасного мінливого світу.

В умовах децентралізації влади важливим завданням є врахування сучасних підходів до доброго врядування у вимірі здійснення дискреційних повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Вивчення цього питання передбачає зосередження уваги не лише на розкритті їх як корупційного чинника, але й на тому, що дискреційні повноваження дають змогу збільшити рівень свободи органів і посадових осіб місцевого самоврядування у діяльності щодо виконання функцій місцевого самоврядування. Особливого значення це набуває за умов відсутності можливості прийняття рішень іншим шляхом. Відповідно, наявність певних дискреційних повноважень дозволяє органу або посадовій особі місцевого самоврядування вирішувати на власний розсуд у межах правового поля окремі питання місцевого значення.

Попри засудження корупції державних службовців як вкрай небезпечного та шкідливого явища у житті суспільства, котре перешкоджає його поступу та внутрішній консолідації, бракує досліджень які б глибоко вивчали причини даного явища. Критикуючи та борючись із проявами недоброчесності чиновників, зазвичай намагаються реагувати на факти та наслідки неправомірних дій, а не на причини, які їх зумовлюють. Однак будь-яка ефективна стратегія змін неодмінно передбачає виправлення неналежних підстав, тиск на причини невідповідності з метою їх усунення чи корегування. Саме тому погоджуємось із думкою дослідників, які стверджують, що «з’ясування причин та умов, які детермінують корупційну злочинність, є необхідною умовою ефективної профілактики цих злочинів, а також дає змогу зрозуміти зумовленість такого антисоціального явища як корупція і, відповідно, визначати її поширеність і характер».

Успішна реалізація процесів децентралізації державної влади вимагає і від посадових осіб та депутатів усіх рівнів щоденної ефективної та результативної лідерської діяльності, яка, в сучасних умовах зростаючої вагомості та значимості представницьких органів влади, офіційно має бути визнана представницьким лідерством. Таке лідерство має розумітися як щоденна управлінська (владна) діяльність виборних представників, об’єднаних у спеціальний колегіальний орган (парламент, рада будь-якого рівня), щодо професійного виконання ними сукупності повноважень, делегованих їм на чітко визначений термін народом або його частиною.

У Румунії одним з основних нормативних актів, якими регулюється державна служба, є Закон «Про статус державних службовців», консолідований у 2009 році. Відповідно до нього статус державного службовця можуть мати особи, які працюють в: апараті Парламенту Румунії; структурі Адміністрації Президента; апараті уряду Румунії; дипломатичних та консульських органах влади; митних органах; поліції та інших структурах міністерства внутрішніх справ та інших видах мілітаризованої державної служби; інших органах державної влади відповідно до чинного законодавства.

На сьогодні історія державної (професійної) служби у Стародавньому Римі вивчає доволі інтенсивно та становить значний інтерес для вчених – істориків, юристів, спеціалістів з державного управління. Проте професійна служба у провінціях Стародавнього Риму досліджена не у повній мірі, хоча ці цінності Риму створили фундамент, на якому сформувалася сучасна європейська професійна державна служба та професійна муніципальна служба (служба в органах місцевого самоврядування). В зв’язку з цим значний інтерес становить питання римського муніципального провінційного управління професійною службою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Сьогодні державна служба все більш глибше усвідомлює нагальну потребу вдосконалити свої управлінські системи, аби бути готовими до нових викликів, спричинених економічними та соціальними змінами, які відбуваються у державі та у світі. Можна виділити спільні характеристики реформ публічного сектору у різних країнах: застосування сучасних практик менеджменту, реформа бюджетного процесу та систем управління фінансами, орієнтація на потреби та преференції клієнтів, забезпечення участі зацікавлених сторін тощо. Управління з орієнтацією на очікувані результати діяльності є ключовою складовою реформ.