Строк порушення кримінальної справи відіграє вагому роль в подальшому ході виявлення правопорушення. Завдяки своєчасному реагуванні на відхилення від встановлених норм права, що підлягають відповідальності за кримінальним правом, стає можливим уникнення більш тяжких наслідків як для потерпілих, так і для правопорушника. Для цього було зроблено багато змін у кримінальний процес, що знайшли своє відображення у недавно запровадженому в життя Кримінальному Процесуальному кодексі України ( далі КПК).

Одним з найважливіших питань у практиці досудового розслідування і судового провадження є застосування запобіжних заходів як виду кримінального процесуального примусу попереджувального (випереджувального) характеру, пов’язаного з тимчасовим обмеженням (позбавленням) слідчим суддею, судом права особи (підозрюваного, обвинуваченого, засудженого) на свободу і особисту недоторканність.

19 листопада 2012 року вступив в силу новий Кримінальний процесуальний кодекс. Проте новим може бути названий лише умовно, оскільки вся його новизна полягає в деяких суто косметичних змінах, викликаних необхідністю хоч якось наблизитися до європейських стандартів судочинства, та ще в зміні нумерації статей. Час нарешті наблизити наш кримінально-процесуальний закон до звичайних в цивілізованих країнах норм.

Питання, пов’язані із вдосконаленням вітчизняного судочинства і сьогодні не втрачають своєї актуальності, про що переконливо свідчить продовження активного пошуку оптимальної моделі розгляду судових справ в Україні. Тому зовсім не зайвим виглядає ретроспективний погляд на довгий шлях становлення інституту відправлення вітчизняного правосуддя. З цієї точки зору цікавим є досвід XVII - XVIII ст. – періоду, що безпосередньо передував входженню українських земель до складу Росії.

Слідчий експеримент, як це видно зі ст.240 нового КПК України, поєднує в собі відтворення і дослідження двох моделей: моделі обстановки, в якій виконувалась подія, і моделі дії, яке за припущенням, могла бути скоєна. Обидві моделі відтворюються на основі даних, наявних у справі.

Економічна та політична ситуація в Україні на сьогодні характеризується економічною, політичною, соціальною нестабільністю, тому держава недостатньо уваги приділяє питанням ефективності процесу законотворення. Прийнято новий Кримінально-процесуальний кодекс України (далі – КПК України), який відповідає розвитку сучасних правовідносин та покликаний усунути існуючі колізії у кримінально-процесуальній сфері.

Угода про визнання винуватості – це правочин, за допомогою якого звинувачення і захист приходять до згоди про вирішення кримінальної справи. Подібна угода часто призводить до того, що обвинувачений визнає себе винним в скоєнні менш тяжкого злочину, або йому призначається більш м'яке покарання. Звинувачення ж досягає економії коштів і часу, крім того, угоди вигідні стороні обвинувачення, якщо вона не впевнена в можливості довести ті або інші факти.Така угода між прокурором і підозрюваним (обвинувачуваним), згідно з КПК, може бути укладена в кримінальному провадженні, злочинів невеликої і середньої тяжкості, тяжких злочинів, і в результаті яких збитків завдано лише державним чи громадським інтересам. КПК передбачено, що укладення угоди про визнання провини в кримінальному провадженні, в якому бере участь, не допускається.

Зовсім недавно вступив в силу новий Кримінально-процесуальний кодекс України (КПК України), замінив собою старий кодекс, який півстоліття регулював кримінально-процесуальні правовідносини. Зрозуміло, що такі зміни не можуть пройти без непорозумінь та спорів щодо прикладного використання норм нового КПК України. Це обумовлено тим, що в новому КПК дуже багато нововведень, у яких неможливо розібратися без офіційних коментарів та тлумачень. А їх на сьогоднішній день майже немає, що і спричиняє непорозуміння як серед юристів-теоретиків, так и серед практиків.

Новим Кримінально-процесуальним кодексом передбачено такий вид негласних слідчих (розшукових) дій, як обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, тобто слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, в тому числі з використанням технічних засобів.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який вступив в дію 19 листопада 2012 року, містить ряд положень, що покликані обмежити сферу застосування покарань, пов’язаних з позбавленням волі.