На початку створення систем акустичної локалізації, найбільш розповсюдженою
методикою було створення масивів мікрофонів, або окремих збирачів акустичних
сигналів які мали бути направлені на джерело звуку, що в свою чергу створювало низку
проблем для вирішення. Головною перевагою цього методу була можливість
визначати головний напрямок сигналу завдяки орієнтації мікрофонів, або можливість
розраховувати напрямок завдяки використанню інформації щодо переміщення
мікрофона.
