Інтерпретація й обмеженість гільйотини Г’юма з точки зору сучасника

Abstract

Свого часу шотландський просвітник Девід Г’юм у «Трактаті про природу» зіронізував над спробами сучасників і попередників обґрунтувати власні моральні доктрини з основ онтології. Його формула виглядає так: згадані моралісти підміняють зв’язку «є» на зв’язку «необхідно, повинно». Тим самим Г’юм позбавляв будь-яку етику онтологічних підвалин, перетворював її на піщаний замок. Безумовно, в цього відкриття були й непрямі корисні наслідки для філософії, наприклад, положення І. Канта про трансцендентальні ілюзії. Але були й негативні, що виразилися у лібертенажі, штірнеризмі, нігілізмі тощо. Відриваючись, від історичного контексту, поглянемо на цю формулу очима вже нашого сучасника.