Дивергенція екологічних цілей в парадигмі зеленого фінансування

Abstract

Минуло десять років з тих пір як уряди більшості країн погодились на три основні угоди «глобального бачення світу» на найближчі десятиліття. У 2015 році було прийнято новий набір із 17 цілей сталого розвитку, Паризьку кліматичну угоду та пакет «фінансування розвитку». Фінанси вважались ключовими для реалізації всіх трьох угод, але потрібно було їх втілити в практичні кроки, які б відповідали обставинам кожної країни. Так в документах міжнародних організацій почали з’являтися поняття «зелене фінансування» і «зелені фінанси», що підтверджували усвідомлення необхідності глибшої інтеграції екологічних факторів у загальній парадигмі фінансування сталого розвитку. В Програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) зелені фінанси вважали актуальною стратегією для фінансового сектору та ширшого сталого розвитку по всьому світу. Основна мета зеленого фінансування полягала в збільшенні рівня фінансових потоків (банківських послуг, мікрокредитів, страхування та інвестицій) від державного, приватного та некомерційного секторів до пріоритетів сталого розвитку. При цьому фокус був зосереджений на кращому управлінні екологічними та соціальними ризиками, використанні можливостей, які принесуть не тільки гідну норму прибутку, а і користь для довкілля, забезпечуючи більшу підзвітність.