Еволюція оборонної політики ЄС: від автономії до стратегічної співпраці

Abstract

Маастрихтський договір 1992 року заклав фундамент Спільної зовнішньої та безпекової політики, визначивши її головні цілі, зокрема захист спільних цінностей та безпеки Союзу. Хоча цей договір не створив повноцінної спільної оборони, він став важливою відправною точкою. На цьому етапі СЗБП мала переважно міжурядовий характер, що впливало на швидкість інтеграції у цій чутливій сфері національного суверенітету. Саме міжурядовий підхід був обраний для найчутливіших питань національного суверенітету, адже держави-члени не були готові передати наднаціональним органам ЄС повноваження у сфері безпеки та оборони. Договір зафіксував п'ять ключових цілей СЗБП: захист спільних цінностей, зміцнення безпеки Союзу, збереження миру та міжнародної безпеки, сприяння міжнародній співпраці та розвиток демократії, верховенства права та поваги до прав людини.