Розвиток креативних індустрій на регіональному та місцевому рівнях

Дисертація є завершеною науково­дослідною роботою, в якій наведено
розв’язання актуального наукового завдання –  обґрунтування комплексу
концептуальних положень щодо керованого розвитку креативних індустрій на
регіональному та місцевому рівні в Україні, а також розроблення методико­
технологічного забезпечення відповідних процесів  у контексті формування
конкурентоспроможної креативної економіки для повоєнного відновлення та
подальшого збалансованого розвитку територій і громад. 
Акцентовано на тому, що креативність є ключовою ознакою суспільства
та економіки, заснованих на знаннях, тим рушієм, що робить свій внесок у
культуру, мистецтво, бізнес, політику, а також всі інші сфери суспільного
життя, сприяючи стабільному розвитку країни. Креативні індустрії вже понад
півсторіччя є прибутковим сектором економіки у багатьох країнах світу.
Останнім часом вони не лише сприяють формуванню інноваційних ринків, але
й стають все більш інтегрованими в процеси регіонального і місцевого
розвитку, процеси демократизації, а також процеси розвитку громадянського
суспільства. Розвиток креативних індустрій позитивно впливає на формування
доходної частини бюджету, створення нових привабливих робочих місць,
експортні надходження, інвестиційну привабливість території, розвиток
інтелектуального капіталу тощо. Саме тому, у контексті пошуку шляхів
забезпечення резільєнтності та подальшого відновлення й сталого розвитку
України, актуалізується потреба дослідження потенціалу креативних
індустрій на регіональному і місцевому рівнях.  

Визначено, що в умовах війни та повоєнного відновлення саме креативні
індустрії є галуззю, яка може виконати об’єднуючу роль, спрямовану на
повернення талантів в Україну, згуртовування їх навколо певних ідей на
територіях і в громадах креативних міст, створення додаткових робочих місць,
винайдення та втілення інноваційних програм і проєктів регіонального й
місцевого розвитку. Водночас, у роботі констатовано, що у сфері публічного
управління бракує як розуміння логіки розгортання креативних індустрій на
регіональному та місцевому рівнях, так і механізмів й інструментів щодо
підтримки відповідних процесів. 
Комплексний аналіз стану наукового опрацювання проблеми розвитку
креативних індустрій  на основі вивчення значного наукового доробку
закордонних і вітчизняних науковців, а також настанов міжнародних
організацій (UNESCO, UNCTAD, Economica Naranja) дозволив сформулювати
авторське (уточнене) визначення поняття «креативні індустрії», як секторів
економіки, що використовують для створення своїх продуктів і послуг
індивідуальну креативність та колективні креативні продукти, створюючи
додаткову цінність через використання талантів, об’єднаних навколо спільної
ідеї. Пропоноване визначення відображає сучасні тенденції об’єднання
талантів та колективів навколо спільної ідеї, що підкреслює перехід від
індивідуальних продуктів до продуктів проєктних груп. 
На основі підходу WIPO (World Intellectual Property Organization) 
Здійснено  типологізацію 13 креативних індустрій через виокремлення
чотирьох  логічних секторів (ключові, другорядні, споріднені та креативні
індустрії широкого розуміння), до яких можна розподілити споріднені галузі
креативних індустрій. Пропонована типологізація дозволяє бачити цільну
структуру сегменту креативних індустрій та побудувати більш ефективну
систему управління креативними індустріями на регіональному та місцевому
рівнях.  
Зазначено, що особливе місце у науковому дискурсі щодо розвитку
креативних індустрій на регіональному та місцевому рівнях належить

концепту «креативне місто» (creative city), що зумовило здійснення розгляду у
межах дослідження основ візії «креативного міста» як прояву креативності у
містах пост­індустріального світу. 
Для представлення методологічних засад керованого розвитку
креативних індустрій на регіональному рівні через «крос­збагачення»  та
визначення процесів, що відбувається, коли креативні підходи зустрічаються
з традиційними галузями виробництва та промисловості через колаборації та
крос­секторальні проєкти за сприяння органів публічного управління, 
здійснено порівняння досвіду, отриманого за двома  масштабними
європейськими  проєктами  міжрегіональної співпраці (Cross  Innovation  та
DIVA (Італія­Словенія)), що дозволило зробити висновки щодо факторів чи
принципів, які впливають на появу позитивної та розгалуженої міжгалузевої
інновації. 
Показано, що метою підтримки креативних індустрій з боку органів
публічного управління у європейських країнах є сприяння міжсекторальним
інноваціям для реалізації політики розвитку територій і громад, що стимулює
економічне і соціальне зростання, через «крос­збагачення» між традиційними
галузями економіки і креативними індустріями.  Визначено основні
характеристики розвитку креативних індустрій у світі, а саме: виявлення та
обмін інноваційними «досвідами», які виникають на залучених територіях
(міжрегіональна співпраця, співпраця між країнами у секторі креативних
індустрій); формування просторів співпраці; послуги медіації, які можуть
змістити розрив між креативними галузями та традиційними; інновації на
основі культури (процеси, що виникають за рахунок залучення мистецьких
практик у приватному та публічному секторах); смарт стимули (залучення ШІ,
інноваційних форм фінансування (криптопроєкти) тощо). 
Дослідження сучасного стану креативних індустрій в Україні, викликів
та цілей розвитку у період до 2030 року дозволило констатувати, що: наразі
темпи розвитку креативних індустрій в Україні є дещо уповільненими,
особливо у період повномасштабного вторгнення;  реалізація стратегічних

цілей напряму 14 Національної економічної стратегії на період до 2030 року
має низку бар'єрів, долання яких потребує подальшого розвитку законодавчої
бази та державної підтримки галузі;  за результатами опитування
представників територіальних громад було виявлено, не можна вважати
достатнім рівень обізнаності територіальних громад про креативні індустрії та
чому  саме потрібно докладати зусиль для їхнього розвитку в Україні; за
результатами опитування експертів креативних індустрій було виявлено, що
креативність, може виступати у ролі своєрідного «клею», який об’єднує
регіони, території та громади з різним культурним, релігійним,
гастрономічним, історичним бекграундом.  Експерти акцентували увагу на
важливості розвитку колабораційних проєктів між різними галузями  та 
регіональних креативних хабів, як точок «концентрації талантів», а також
визначили креативні простори та креативний туризм двома перспективними
напрямами для розбудови. 
Схарактеризовано основні завдання та виклики, пов’язані із
перспективами розвитку креативних індустрій, а саме індустрії гостинності та
туризму на основі Національної економічної стратегії України на період до
2030 року. Визначено виклики, що постають на перешкоді розвитку сфери
креативних індустрій згідно з Планом відновлення, а саме: розрив ланцюгів
постачання й попиту, скорочення внутрішніх та іноземних замовлень через
безпекову ситуацію та мобілізацію; втрата робочих місць; несприятливі умови
роботи для тих креативних фахівців, які продовжують працювати (повітряні
тривоги, поганий інтернет, відсутнє необхідне обладнання); втрата виробничої
спроможності (руйнування офісів, фабрик, майстерень тощо); brain drain,
відтік кадрів за кордон, неповернення талантів в Україну після завершення
війни; падіння якості освіти у сфері креативних індустрій через перебої в
освітньому процесі; ризик низької пріоритетності креативних індустрій після
війни (перевага «реального» сектору економіки: будівництво, аграрна
промисловість, транспорт, машинобудування тощо).   

Визначено ключові обмеження для розвитку сфери креативних індустрій
під час війни, повоєнного відновлення, а саме: відсутність  державного 
фінансування на підтримку креативних індустрій; наявні державні
інструменти підтримки бізнесу майже не враховують специфіку креативних
індустрій. У пріоритеті –  розвиток Military­Tech, сільського  господарства
тощо, а не культури; велика кількість ініціатив різного рівня породжує
несистемність, розпорошує увагу та зусилля донорів; непослідовна податкова,
економічна політика держави; застаріле трудове законодавства. 
У контексті процесів публічного управління у сфері розвитку креативної
економіки на регіональному і місцевому рівнях запропоновано ввести в
науково­практичний обіг публічного управління поняття «фреймворк
«креативне місто»», яке розуміється як множина діючих та потенційних
суб’єктів, зав’язків та типів взаємодій між ними, необхідних та достатніх для
функціонування креативних індустрій всередині міста та спроможності
відповідати поняттю «креативне місто».  
Акцентовано на тому, що фреймворк «креативне місто» є гнучким та
нечітко визначеним. З огляду на це розглянуто  основні сучасні тренди, які
можуть позитивно вплинути на його розвиток:  права та свободи в рамках
фреймворку «креативне місто» (1); добробут для кращого розуміння цінності
культури (2); наскрізна культурна політика, яка приводить до нової
центричності (3); урбаністичний контекст як джерело соціальних інновацій
(4); переосмислення концепції управління (5); планування у часи
невизначеності (6). Визначено вплив та сутність кожного з шести трендів на
розвиток фреймворку «креативне місто», який вбачається автором як основа
для порівняння та відновлення міст у процесі відбудови та відновлення у
повоєнний період в Україні.  Запропоновано підхід щодо погляду на
фреймворк «креативне місто» як елемент публічної політики, що дозволило на
основі розширення існуючої концепції з урахуванням основних трендів
розвитку розробити модель фреймворку «креативне місто» у «період
переходу», яка може розглядатися  як основа для подальшого формування  

комплексу методико­технологічного забезпечення процесів розвитку
креативних індустрій на регіональному та місцевому рівнях із можливістю
вдосконалення через розширення або звуження за чисельністю чи змістовною
сутністю інституцій, що входять до фреймворку, реагуючи на поточні виклики
чи потреби території. 
За результатами комплексного аналізу проблематики розвитку
креативних індустрій на рівні міст виявлено, що робочі простори типу
«коворкінг» є одним з ключових елементів  інноваційної інфраструктури та
мають ключову роль у формуванні урбаністичного портрету регіону, який
значною мірою формується бізнесами­представниками креативних індустрій,
до яких належать і коворкінги.  Удосконалено модель «Циклу обертання
талантів у креативних коворкінгах», що містить: чотири механізми постійного
процесу максимізації ефективності простору (залучення, відбору, розвитку та
утримання талантів);  механізм медіації талантів;  набір правил організації
простору. Оскільки процес залучення талантів має циклічний характер, його
найкраще розуміти як постійний процес, який поступово дозволяє простору
максимізувати ефективність. Якщо простір досяг «критичної маси» 
талановитих резидентів, його оператори можуть стати більш конкретними в
критеріях відбору потенційних нових членів. З іншого боку, вони також
можуть почати «виключення» учасників пулу, які не відповідають вимогам.  
Акцентовано на тому, що креативні індустрії поступово і успішно
інтегруються до сфери туризму, що зумовлено відкритістю сучасних туристів
до «креативного занурення», зокрема, через участь у креативних подіях,
відвідування креативних локацій або доєднання до креативних кластерів. 
Встановлено взаємозв’язки між креативними індустріями і туризмом в
конкретних секторах на основі моделі «Мережа креативних міст ЮНЕСКО»
(UCCN), задля виявлення потенціалу цих секторів щодо успішності
регіонального і місцевого розвитку, зокрема, розвитку саме «творчих міст», та
опис можливих синергетичних ефектів від взаємодії таких сфер як публічне
управління нематеріальною спадщиною, креативними індустріями та

туризмом як частини глобального руху за більш сталий «культурний туризм»
за першим виміром, та процесу, що забезпечує прогрес території чи громади у
досягненні Цілей сталого розвитку – за другим. Перетин креативних індустрій
на основі туризму є визнаною світовою тенденцією, потенціал якої може бути
реалізований для України, де кожен регіон має свої специфічні ремесла, етно­
промисли, гастрономічну культуру, і є здатним створювати унікальні
продукти для авдиторій на основі досвіду вражень та генерування продуктів
нової якості. Застосування такого підходу дозволить збільшити інтерес до
країни в цілому, через призму туристичної привабливості з елементами
креативних індустрій кожного окремого регіону 
Удосконалено методичний підхід до упровадження принципів
міжрегіонального співробітництва та колаборації між креативними
індустріями та традиційними галузями через обґрунтування механізму «крос­
збагачення» у сферах креативних індустрій як основи формування екосистеми
регіональних інновацій із застосуванням моделі арт­ та дизайн мислення для
народження інновацій (вдосконалений цикл творчості Н. Оксман).  
Запровадження арт та дизайн мислення забезпечить позитивний вплив на
виробництво та продукування «сенсів», що в результаті призведе до
збільшення попиту на креативні продукти (оскільки ці народжені сенси є
більш дотичними до потреб аудиторії). 
Схарактеризовано кращі практики успішних підходів для реалізації змін
задля розвитку креативних індустрій на місцевому рівні, а саме, підходів
управління знаннями, Agile та Extreme проєктного менеджменту. Висвітлено
сучасні тенденції управління проєктами в галузі креативних індустрій,
схарактеризовано особливості та можливі ризики життєвого циклу для
проєктів креативних індустрій, здійснено аналіз взаємозв’язків управлінням
знаннями, креативністю та можливістю управління специфічними проєктами
місцевого розвитку в умовах поширення креативної економіки. 
Запропоновано ввести роль «Каталізатор змін», носій якої буде спряти
впровадженню змін у секторі креативних індустрій на регіональному та

місцевому рівнях. Дістали  подальшого розвитку  методичні підходи до
формування моделі профіля компетентності «Каталізатора змін» для реалізації
фреймвоку «креативне місто» в Україні за трьома вимірами (ключові знання;
ключові прояви поведінки; спеціальні знання) та чотирма рівнями впливу
«каталізаторів змін» (місцевий; регіональний; крос­регіональний;
національний рівень та вище) через розроблення комплексу матриць
складових компетентності за сферами: «Практики та навички управління
командою», «Культура та поведінка», «Бізнес підхід», «Доказова практика»,
«Керування змінами», «Технології та люди», застосування якої має
забезпечити проактивний керований розвиток креативних індустрій за участі
органів публічного управління, що сприятиме розбудові всеукраїнських,
міжрегіональних та локальних колаборацій у сфері креативних індустрій, а
також на перетині традиційних галузей економіки та креативних індустрій. 
Уперше сформовано комплекс концептуальних положень, який містить
адаптовані методичні підходи, принципи, моделі, механізми та рекомендації
органам публічного управління щодо їх практичного впровадження, системне
застосування яких сприятиме успішності керованого розвитку креативних
індустрій на регіональному та місцевому рівні в Україні як основи формування
конкурентоспроможної креативної економіки для повоєнного відновлення та
подальшого збалансованого розвитку.  

The thesis is a completed scientific research work that presents the solution to 
an urgent scientific problem – substantiation of a set of conceptual provisions for the 
managed  development  of  creative  industries  at  the  regional  and  local  levels  in 
Ukraine, as well as the development of methodological and technological support 
for  the  respective  processes  in  the  context  of  forming  a  competitive  creative 
economy for post­war recovery and further balanced development of territories and 
communities. 
It is emphasized that creativity is a key feature of a knowledge­based society 
and economy, a driving force that contributes to culture, art, business, politics, and 
all other spheres of public life, promoting the stable development of the country. For 
over half a century, creative industries have been a profitable sector of the economy 
in many countries around the world. Recently, they have not only contributed to the 
formation of innovative markets but have also become increasingly integrated into 
regional  and  local  development  processes,  democratization  processes,  and  the 
development  of  civil  society.  The  development  of  creative  industries  positively 
impacts the formation of the revenue part of the budget, the creation of new attractive 
jobs, export revenues, the investment attractiveness of the territory, the development 
of intellectual capital, and more. Therefore, in the context of searching for ways to 
ensure resilience and further recovery and sustainable development of Ukraine, the 
need to study the potential of creative industries at the regional and local levels is 
becoming more relevant. 
It has been determined that during wartime and post­war recovery, the creative 
industries are the sector that can play a unifying role, aimed at bringing talent back 

to Ukraine, rallying them around specific ideas in the territories and communities of 
creative cities, creating additional jobs, and inventing and implementing innovative 
programs and projects for regional and local development. At the same time, the 
work notes that there is a lack of both understanding of the logic of the development 
of creative industries at the regional and local levels and mechanisms and tools to 
support the corresponding processes in the field of public administration. 
A  comprehensive  analysis  of  the  state  of  scientific  research  on  the 
development of creative industries, based on the study of significant contributions 
from  foreign  and  domestic  scientists,  as  well  as  guidelines  from  international 
organizations (UNESCO, UNCTAD, Orange Economy), has allowed the author to 
formulate a refined definition of the concept of “creative industries”. This definition
describes creative industries as sectors of the economy that use individual creativity 
and collective creative products to create their goods and services, adding value 
through  the  utilization  of  talents  united  around  a  common  idea.  The  proposed 
definition reflects modern trends of uniting talents and teams around a common idea, 
emphasizing  the  shift  from  individual  products  to  products  created  by  project 
groups. 
Based on the approach of WIPO (World Intellectual Property Organization), 
a  typology  of  13  creative  industries  has  been  carried  out  by  distinguishing  four 
logical sectors (core, peripheral, related, and broadly defined creative industries) to 
which related fields of creative industries can be allocated. The proposed typology 
allows for a coherent structure of the creative industries segment to be seen and 
enables  the  construction  of  a  more  effective  management  system  for  creative 
industries at the regional and local levels. 
It is noted that a special place in the scientific discourse on the development 
of creative industries at the regional and local levels belongs to the concept of the 
“creative city”, which led to the examination of the foundations of the “creative city”
vision  within  the  study  as  an  expression  of  creativity  in  the  cities  of  the  post­
industrial world. 

To present the methodological foundations for the managed development of 
creative industries at the regional level through “cross­enrichment” and to identify 
the  processes  that  occur  when  creative  approaches  meet  traditional  sectors  of 
production and industry through collaborations and cross­sectoral projects with the 
support of public administration bodies, we will compare the experiences gained 
from two large­scale European interregional cooperation projects (Cross Innovation 
and DIVA (Italy­Slovenia)). This comparison aims to draw conclusions about which 
factors or principles influence the emergence of positive and extensive intersectoral 
innovation. 
It has been shown that the aim of supporting creative industries by public 
administration bodies in European countries is to promote cross­sectoral innovations 
to  implement  development  policies  for  territories  and  communities,  stimulating 
economic  and  social  growth through “cross­enrichment” between traditional
economic  sectors  and  creative  industries.  The  main  characteristics  of  the 
development  of  creative  industries  worldwide  have  been  identified,  namely:  the 
identification and exchange of innovative “experiences” that emerge in the involved
territories (interregional cooperation, cooperation between countries in the creative 
industries sector); the creation of collaboration spaces; mediation services that can 
bridge  the  gap  between  creative  sectors  and  traditional  ones;  culture­based 
innovations (processes that arise from the involvement of artistic practices in the 
private and public sectors); and smart incentives (involving AI, innovative forms of 
financing such as crypto projects, etc.). 
The study of the current state of creative industries in Ukraine, the challenges, 
and the development goals up to 2030 has allowed us to conclude that: currently, the 
development of creative industries in Ukraine is somewhat slow, especially during 
the period of the full­scale invasion; the implementation of the strategic goals of 
direction  14  of  the  National  Economic  Strategy  for  the  period  up  to  2030  faces 
several barriers, overcoming which requires further development of the legislative 
framework and state support for the sector; according to a survey of representatives 
of territorial communities, the level of awareness of territorial communities about  

creative  industries  and  the  importance  of  their  development  in  Ukraine  is 
insufficient; according to a survey of creative industry experts, creativity can act as 
a kind of “glue” that unites regions, territories, and communities with different
cultural, religious, gastronomic, and historical backgrounds. Experts emphasized the 
importance of developing collaborative projects between different industries and 
regional creative hubs as “talent concentration points”, and identified creative spaces
and creative tourism as two promising directions for development. 
The main tasks and challenges related to the prospects for the development of 
the creative industries, particularly the hospitality and tourism industries, based on 
Ukraine’s National Economic Strategy up to 2030, have been characterized. The
challenges hindering  the development  of  the  creative industries  according to the 
Recovery Plan have been identified, namely: the disruption of supply and demand 
chains, the reduction of domestic and foreign orders due to the security situation and 
the  mobilization  of  men  into  the  Armed  Forces  of  Ukraine;  the  loss  of  jobs; 
unfavorable working conditions for those creative professionals who continue to 
work  (air  raid  alarms,  poor  internet,  lack  of  necessary  equipment);  the  loss  of 
production capacity (destruction of offices, factories, workshops, etc.); brain drain, 
the outflow of personnel abroad, the non­return of talent to Ukraine after the war; 
the  decline  in  the  quality  of  education  in  the  field  of  creative  industries  due  to 
interruptions in the educational process; the risk of low prioritization of the creative 
industries  after  the  war  (preference  for  the  "real"  sector  of  the  economy: 
construction, agriculture, transport, engineering, etc.). 
Key limitations for the development of the creative industries during wartime 
and post­war recovery have been identified, specifically: lack of state funding to 
support  creative  industries;  existing  state  business  support  tools  almost  do  not 
consider the specifics of the creative industries. The priority is the development of 
Military­Tech, agriculture, etc., rather than culture; a large number of initiatives at 
various  levels  lead  to  inconsistency,  dispersing  donors'  attention  and  efforts; 
inconsistent tax and economic policies of the state; outdated labor legislation.  

In the context of public administration processes in the development of the 
creative economy at the regional and local levels, it is proposed to introduce into 
scientific and practical circulation the concept of “creative city framework”,
understood  as  a set of  existing  and  potential  subjects, connections, and  types of 
interactions between them, necessary and sufficient for the functioning of creative 
industries within the city and the capability to meet the concept of a “creative city”. 
Emphasizing that the “creative city framework” is flexible and loosely
defined, the main contemporary trends that can positively influence its development 
have been considered: rights and freedoms within the “creative city framework” (1);
prosperity for a better understanding of cultural value (2); integrated cultural policies 
leading to new centrality (3); urban context as a source of social innovation (4); 
rethinking  management  concepts  (5);  planning  in  times  of  uncertainty  (6).  The 
impact and essence of each of these six trends on the development of the "creative 
city framework" have been identified, which the author sees as a basis for comparing 
and  restoring  cities  during  the  post­war  reconstruction  period  in  Ukraine.  An 
approach has been proposed to view the “creative city framework” as an element of
public policy, allowing the development of a model of the “creative city framework”
during the “transition period”, based on expanding the existing concept considering
the main development trends. This model can serve as a basis for further refinement 
through expansion or contraction in terms of the number or substantive essence of 
the  institutions  included  in  the  framework,  responding  to  current  challenges  or 
territorial needs. 
Based  on  a  comprehensive  analysis  of  the  development  issues  of  creative 
industries at the city level, it has been identified that coworking spaces are one of 
the key elements of innovative infrastructure and play a crucial role in shaping the 
urban landscape of the region, largely driven by businesses representing creative 
industries, including coworking spaces. The model of “Talent Circulation  in 
Creative Coworking Spaces” has been refined, which includes: four mechanisms for
continuously maximizing space efficiency (attraction, selection, development, and 
retention of talents); talent mediation mechanism; a set of space organization rules.  

Since the talent attraction process is cyclical, it is best understood as a continuous 
process that gradually allows the space to maximize its efficiency. When the space 
reaches a “critical mass” of talented residents, its operators may become more
specific in their criteria for selecting potential new members. On the other hand, they 
may also begin to “exclude” participants from the pool who do not meet the
requirements. 
It  is  emphasized  that  creative  industries  are  gradually  and  successfully 
integrating into the tourism sector, driven by modern tourists’ openness to “creative
immersion”, particularly through participation in creative events, visiting creative
locations, or joining creative clusters. Connections between creative industries and 
tourism are established in specific sectors based on the UNESCO Creative Cities 
Network  (UCCN)  model,  aiming  to  identify  the  potential  of  these  sectors  for 
regional and local development success, especially in the development of “creative
cities”. The description  includes  potential  synergistic  effects  from  interactions 
among public management of intangible heritage, creative industries, and tourism as 
part  of  the  global  movement  towards  more  sustainable  "cultural  tourism"  in  its 
primary  dimension,  and  the  process  that  ensures  progress  for  a  territory  or 
community  in  achieving  Sustainable  Development  Goals  in  its  secondary 
dimension. 
It is emphasized that the intersection of creative industries based on tourism 
is a recognized global trend, the potential of which can be realized for Ukraine, 
where each region has its specific crafts, ethnic industries, gastronomic culture, and 
is  capable  of  creating  unique  products  for  audiences  based  on  experiential 
impressions and generating products of new quality. Applying such an approach will 
increase interest in the country as a whole through the prism of tourism attractiveness 
with elements of the creative industries of each individual region. 
The  methodological  approach  to  implementing  principles  of  interregional 
cooperation and collaboration between creative industries and traditional sectors has 
been refined through the justification of the “cross­enrichment” mechanism in the
creative  industries.  This  serves  as  the  basis  for  forming  regional  innovation 

ecosystems  using  the  art  and  design  thinking  model  for  innovation  generation 
(enhanced  creativity  cycle  by  N.  Oxman).  The  introduction  of  art  and  design 
thinking will positively impact production and the creation of “senses”, ultimately
leading to increased demand for creative products (as these generated meanings are 
more closely aligned with audience needs). 
Characterized are the best practices of successful approaches to implementing 
changes  for  the  development  of  creative  industries  at  the  local  level,  namely 
knowledge management, Agile, and Extreme project management. Modern trends 
in project management in the creative industries are highlighted, and the specifics 
and  potential life  cycle  risks  for  creative  industry  projects  are  characterized. An 
analysis of the interrelationships between knowledge management, creativity, and 
the ability to manage specific local development projects in the context of expanding 
the creative economy is conducted. 
It is proposed to introduce the role of “Change Catalyst” to facilitate the
implementation of changes in the creative industries sector at regional and local 
levels.  Further  development  of  methodological  approaches  to  forming  the 
competency profile model of “Change Catalyst” is suggested for implementing the
“Creative City” framework in Ukraine across three dimensions (key knowledge, key 
behavioral  manifestations,  specialized  knowledge)  and  four  levels  of  influence 
(local, regional,  cross­regional, national  and higher).  This  involves  developing a 
complex of competency component matrices in areas such as “Team Management
Practices and Skills” “Culture and Behavior”, “Business Approach”, “Evidence­
Based Practice”, “Change Management”, and “Technologies and People”. Its
application aims to ensure proactive managed development of creative industries 
involving public administration bodies, promoting the establishment of nationwide, 
interregional, and local collaborations in the field of creative industries, and at the 
intersection of traditional economic sectors and creative industries. 
For the first time, a complex of conceptual provisions has been formulated, 
which  includes  adapted  methodological  approaches,  principles,  models, 
mechanisms, and recommendations for public administration bodies regarding their 

practical  implementation.  The  systematic  application  of  these  provisions  will 
contribute to the success of managed development of the creative industries at the 
regional and local levels in Ukraine. This forms the basis for shaping a competitive 
creative economy for post­war recovery and subsequent balanced development.