Науковці обмежуються лише характеристикою концептуальних підходів та форм взаємодії інститутів громадянського суспільства і держави. Деякі дослідники вирізняють два підходи до такої взаємодії. У першому випадку громадянське суспільство генетично і функціонально передує державі. Суспільство, згідно з їхньої точки зору, обумовлює відповідну політико-правову форму своєї організації. Тому державна влада, будучи об’єктом впливу з боку політично активної громадськості, реалізує (втілюючи у форму закону та індивідуально-правових актів) її ініціативи. Але така картина – продукт «чистої» теорії, що перебуває у сфері ідеально-належного. Більш реалістичним є другий варіант взаємодії громадянського суспільства і держави.

В умовах воєнного стану багатьом громадянам нашої держави доводиться робити вибір на користь безпеки, покинути свої домівки, шукати прихисток в інших регіонах держави та країнах Європи. Перед публічним управлінням загальною середньою освітою постають виклики, які вимагають негайного вирішення. Першим є постійна зміна розподілу здобувачів освіти між різними регіонами держави, а також “подвоєння”, що пов’язане з вимушеним навчанням учнів-переселенців одночасно як в закладах загальної середньої освіти України так і за кордоном.

Країни Європейського Союзу просувають свої цінності, захищають права та свободи своїх громадян, але кожна нація країн-членів ЄС має свої особливості та відмінності, кожна країна пройшла свій шлях імплементації європейських цінностей в державне управління. На наш погляд, доцільно розглянути цей процес на прикладі Великої Британії.

Сфера водопостачання та водовідведення виконує критично важливі завдання та потребує значних інвестицій на оновлення основних фондів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, реконструкцію та розвиток інженерної інфраструктури, впровадження новітніх технологій, поліпшення якості послуг тощо. Важкий фінансовий стан склався у водоканалах ще в мирні часи.

Служіння – це особиста відданість часу, енергії та таланту місії, яка сприяє суспільному розвитку, захищаючи націю та її громадян, зміцнюючи громади або сприяючи загальному соціальному добробуту.

Загрози національній безпеці знаходять свій прояв на регіональному рівні, вимагаючи комплексу відповідних заходів з моніторингу та реагування на них. Загрози – це небезпеки, що практично реалізуються. Під загрозою розуміють потенційно можливу подію, дію (вплив), процес або явище, які можуть спричинити шкоду чиїмось інтересам. У цьому контексті Н. Різник зауважує, що загроза виникає у тому випадку, коли відбувається безпосередня дія негативних факторів впливу на стан безпеки досліджуваного об’єкта, порушуючи його рівновагу.

Основним обов'язком військово-медичних служб є збереження і підтримання здоров'я і бойової сили військових. У той же час, завдяки цивільно-військовому співробітництву, військово-медичні служби зміцнюють і сприяють цивільним зусиллям у вирішенні медичних питань. Медична підтримка є однією з ключових сфер планування воєнних операцій.

Кожна держава зобов’язана вибудовувати багаторівневу систему безпеки, яка має політичну, економічну, дипломатичну і оборонну складові. Хоча гармати і не є «останнім аргументом», але іноді тільки наявність ефективних збройних сил, дозволяє добитися результатів дипломатичними методами. Армія – це не просто купа людей зі зброєю. Це складний організм, який відображає, як мінімум, політичну спільноту, яку він представляє, а також соціальний, політичний, економічний та технологічний період історії.

Бездоганна чесність, порядність, патріотизм, неупередженість, високий професіоналізм – це те, що суспільство очікує від публічних службовців. Від моральних якостей публічних службовців, їх самовідданості в служінні суспільному благу безпосередньо залежить ставлення громадян до органів влади. Будь-які вади, недоліки, помилки, проблеми у вирішенні справ, приниження гідності людини, аморальні вчинки є найсильнішими чинниками дестабілізації суспільства, які створюють негативну репутацію як конкретному публічному службовцеві, так і публічній службі в цілому. Для того, щоб бути ефективною, публічна служба повинна ґрунтуватися на міцному духовно- моральному фундаменті.

Констатуючи підвищений науково-практичний інтерес до смарт-спеціалізації, не можна не помітити її дуальний характер, а саме: з одного боку, її трактують як інструмент політики, з іншого – як концепцію стратегування (що містить багато спільного з кластерною політикою, кінцева мета якої – підвищення конкурентоспроможності економіки європейських країн.