Про значення буровугільних родовищ України генетично пов’язаних зі соляними діапіровими структурами

Оцінюючи загальні умови роботи вугледобувної галузі України, можна класифікувати їх як украй важкі за цілою низкою об'єктивних причин. У цих умовах особливої актуальності набуває можливість промислового освоєння відносно нових буровугільних родовищ, здатних частково компенсувати зменшення видобутку енергетичного вугілля. Район, з яким пов'язані ці родовища, відомий у геологічній літературі як "північно-західні околиці Донецького басейну". Він розташований у крайній південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ), в області її переходу до Донецької складчастої споруди. Адміністративно включає південну частину Харківської та північну частину Донецької областей. Усі родовища приурочені до депресій над сольовими діапіровими структурами та представляють відносно новий для України структурно-генетичний тип буровугільних родовищ.